Раннє виявлення туберкульозу: чому це важливо

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, туберкульоз є другою за поширеністю причиною смерті у світі. А близько третини населення планети має латентну форму інфекції, коли збудник уже є в організмі, а захворювання ще не розвинулося.

Саме відсутність характерних, достовірних клінічних симптомів туберкульозу (ТБ) є основною перешкодою для його раннього виявлення. Йдеться, передусім, про захворювання легень. Основна тканина цього органа – паренхіма – не має больових нервових рецепторів і наявність специфічного інфільтрату в ній не викликає болю. Він з’являється, коли уражень зазнає плевра чи бронхіальна система. Запідозрити наявність в організмі інфекції і виявити її дозволяє міні-симптоматика туберкульозного процесу.

Захворювання важливо виявити на ранній стадії, адже тоді пацієнт може з перших днів розпочати лікування амбулаторно із дотриманням заходів інфекційного контролю і не заражати інших. Тому важливо, щоб люди за перших проявів туберкульозу (кашель понад два тижні, різке схуднення, нічна пітливість, слабкість) зверталися до свого сімейного лікаря.

Для раннього виявлення ТБ проводяться скринінгові  анкетування для визначених груп людей із найбільшим ризиком розвитку туберкульозу, зокрема, групи медичного ризику та спільноти з високою поширеністю хвороби. Окрім того, здійснюються скринінгові флюорографічні обстеження.

До груп ризику належать:

• діти й дорослі, які мали контакт із випадком туберкульозу;
• люди із захворюваннями, що призводять до ослаблення імунітету (із злоякісними новоутвореннями, цукровим діабетом, ті, які отримують імуносупресивну терапію, терапію інгібітором ФНП-α, гемодіаліз, перитонеальний діаліз, готуються до трансплантації органів чи кісткового мозку);
• дорослі із вперше виявленими фіброзними залишковими змінами в легенях, які не отримували лікування від туберкульозу;
• дорослі, які зловживають алкоголем чи вживають наркотики;
• люди, які перебувають у закладах охорони здоров’я психоневрологічного профілю;
• діти й дорослі, які живуть із ВІЛ;
• дорослі, які працюють або працювали у виробничих умовах із впливом діоксиду кремнію (головним чином, шахтарі й працівники металургійної галузі);
• мігранти, зокрема, внутрішньо переміщені особи;
• люди, з дуже низьким рівнем доходів (зокрема, ті, хто перебуває на обліку як малозабезпечені).

Завдяки впровадженню низки сучасних підходів Україна навіть в умовах повномасштабної війни досягає прогресу на шляху подолання туберкульозу. На безоплатній основі для пацієнтів доступні інноваційні методи діагностики, короткі режими лікування, пріоритеність амбулаторної моделі лікування з можливістю продовжувати наповнене життя без ізоляції.

Довідково: Для діагностики туберкульозу сімейний лікар проводить скринінгове  опитування, оцінює ризик захворювання. За результатами (у разі необхідності) — скеровує пацієнта на флюорографічне обстеження органів грудної порожнини, молекулярно-генетичне дослідження мокротиння чи іншого біологічного матеріалу на системі GeenXpert та консультацію фтизіатра, адже саме фтизіатр встановлює діагноз «туберкульоз».

Важливо пам’ятати, що необхідність проведення флюорографії визначає сімейний лікар. Пацієнтам, у яких немає підозри на туберкульоз, які не належать до груп ризику, не потрібне щорічне флюорографічне обстеження! Необхідність додаткового обстеження — бронхоскопії, комп’ютерної томографії тощо — визначає виключно лікар. За направленням лікаря такі обстеження безоплатні для пацієнта.

Фото – ЦГЗ МОЗ  https://phc.org.ua/