Що треба знати про ПТСР

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) — це порушення психічного стану, що може розвинутися після травматичної події.

До травматичних подій можна віднести терористичний акт, бойові дії, сексуальне насильство, події, при яких була загроза життю, пережите в дитинстві насильство тощо.

ПТСР  (за різними оцінками) розвивається у 12–20% людей ( приблизно у 8% чоловіків та 20% жінок, які пережили травматичні події).

Розлад проявляється як довготермінова реакція на стрес — за визначенням лікарів, його прояви з’являються через, щонайменше, чотири тижні після травматичної події.

При ПТСР спостерігають такі групи симптомів: уникнення, гіперзбудженість, перепроживання травматичних подій, проблеми із пам’яттю та емоційною сферою.

Прояви ПТСР:

• Постійні думки про травматичну подію. Вони виникають мимоволі, сняться або вертаються як флешбеки (старий спогад, який знову яскраво повернувся).
• Життя в повній бойовій готовності. Така людина миттю спалахує, дратується, тривожиться і переймається думками про власну безпеку.
• Уникнення згадок про травму — небажання говорити про подію чи бути поруч із людьми, які про неї нагадують. Емоційна порожнеча, відсторонення від близьких та втрата інтересу до колись улюблених речей.
• Панічні атаки: відчуття сильного страху, поверхневе дихання, запаморочення, нудота, прискорене серцебиття і біль за грудиною.
• Хронічний біль, головні болі, діарея, відчуття стиснення і печії за грудиною, судоми, біль в попереку.
• Недовіра: втрата довіри до людей і переконання, що світ небезпечний.
• Негаразди в буденному житті: проблеми з роботою чи її пошуком, у школі чи стосунках.
• Зловживання алкоголем, сигаретами та наркотиками.
• Проблеми в стосунках, віддалення від партнера/партнерки.
• Суїцидальні думки. Якщо такі думки виникають, скажіть близьким та зверніться за психологічною підтримкою.

ПТСР лікується. Тому у разі появи його симптомів слід за будь-якої можливості звернутися по допомогу до сімейного лікаря, психіатра та фахівця із психічного здоров’я. Якщо ви звернетеся до сімейного лікаря, він може спрямувати вас до фахівця із психічного здоров’я – наприклад, психолога чи психіатра – для діагностики.

Лікування може бути медикаментозне та/або психотерапевтичне: когнітивно-поведінкова терапія і метод десенсибілізації та репроцесуалізації травми з допомогою руху очей.